Вічна пам’ять Герою!
Сьогодні ми прощалися зі Степаном Григоровичем Татарином…
Молодим. Справжнім. Нашим Героєм !
В останню дорогу його проводжали рідні — з очима, в яких уже ніколи не буде колишнього світла.
Побратими — мовчазні, з болем, який не потребує слів.
Священнослужителі — з молитвою, що тремтіла в повітрі.
Керівництво громади, військовослужбовці, мешканці — всі, хто прийшов сказати: ми пам’ятаємо, ми вдячні, ми не забудемо.
Плакало село.
Плакали вулиці, якими він ходив.
Плакали прапори, схилені над труною.
Плакали навіть ті, хто не знав Степана особисто — бо сьогодні кожен зрозумів:
втратили свого.
Степан віддав життя, щоб жили інші.
Щоб у домівках був сміх дітей.
Щоб матері чекали синів, а не ховали їх.
Щоб Україна вистояла.
Йому було лише 28…
Попереду — ціле життя.
Але він обрав шлях честі.
І заплатив за нього найдорожчим.
Сьогодні ми не просто попрощалися з воїном.
Сьогодні ми попрощалися з частинкою себе.
Степане, ти назавжди з нами.
У молитвах.
У хвилині мовчання.
У кожному синьо-жовтому прапорі.
У серцях, що болять і пам’ятають.
Світла пам’ять Герою.
Вічна слава Захиснику України.
Герої не вмирають…
Вони живуть у нашій совісті.
І тримають небо над Україною.
ВІДЕО ЗА ПОСИЛАННЯМ:
https://youtu.be/---XmMVAT6o?si=uc1klwX2nxFyb310
