Мамаївська громада в скорботі…
Сьогодні провели в останню земну дорогу нашого Захисника — молодшого сержанта, воїна морської піхоти Збройних Сил України
Владислава Сергійовича Добряка .
Зі сльозами на очах, зі стиснутими серцями, з невимовним болем у душі його проводжали рідні та близькі, друзі, побратими, священнослужителі, працівники апарату Мамаївської сільської ради, жителі всієї громади.
Схиляли голови. Ставали на коліна. Тихо молилися.
Прощалися з Героєм, який віддав найцінніше — своє життя — за нашу свободу, за наші домівки, за мирне небо над Україною.
Сьогодні кожен із нас відчув, якою страшною ціною дається незалежність.
Кожна сльоза — це біль.
Кожен погляд — це подяка.
Кожне серце — це пам’ять, яка житиме вічно.
Владислав був сином, другом, побратимом, справжнім Воїном.
Він не злякався. Не відступив. Не зрадив.
Він став на захист Батьківщини — і залишився вірним їй до останнього подиху.
Сьогодні небо плакало разом із нами…
Разом із громадою, яка втратила свого Героя.
Неможливо знайти слова, щоб загоїти цей біль.
Та ми обіцяємо: пам’ять про Владислава житиме в наших серцях завжди.
Вічна і світла пам’ять Тобі, Захиснику…
Низький уклін за подвиг.
Дякуємо за життя України.
Спочивай з миром, Герою.
Слава Україні! Героям слава!
