Єднаємось заради тих, кого чекаємо
26 лютого у Ветеранському Хабі селища Лужани Мамаївська територіальна громада зустріла «Рушник надії» — символ віри, любові та незламного чекання родин зниклих безвісти.
Рушник уже побував у Заставні, де перші стібки учасники робили під щемливу пісню «Рідна мати моя». А тепер кілька днів він перебуватиме у нашій громаді, об’єднуючи серця навколо великої спільної справи — підтримки родин зниклих безвісти.
За ініціативи Центр допомоги врятованим Буковина вперше долучилася до загальноукраїнської акції «Рушник надії», започаткованої громадськими організаціями Жінки роду та Народжені вільними.
Мета цієї ініціативи — згуртувати родини навколо спільного вишивання рушника як символу віри у повернення найдорожчих. Це не просто полотно з візерунками. Це — біль очікування. Це — молитва в кожному стібку. Це — любов у кожній нитці. Це — надія, що не згасає навіть у найтемніші часи. 🤍
До заходу долучилися родини зниклих безвісти, начальник відділення ЦВС третього відділу м. Кіцмань Чернівецького РТЦК та СП Василь Данилюк та офіцер відділення ЦВС Дячук Тарас. Під час зустрічі вони підтримали родини, надали необхідні роз’яснення, консультації та допомогу у вирішенні актуальних питань, що турбують близьких зниклих безвісти.
Також участь у заході взяли учні Лужанського ЗЗСО імені Василя Орелецького, працівники Центру життєстійкості, працівники КЗ «Центр культури та дозвілля» Мамаївської сільської ради, а також завідувач Новоградівського базового клубного закладу Донецької області Ганна Мацько.
Окрему щиру подяку висловлюємо Ользі Довганюк за організацію зустрічі «Рушника надії» у нашій громаді, за ініціативність, небайдужість і велику працю, вкладену в те, щоб родини зниклих безвісти відчули підтримку, тепло та єдність.
Кожен, хто сьогодні взяв до рук голку й нитку, залишив свій стібок підтримки. Малюнок рушника — велике серце посередині з буковинським колоритом та написом англійською мовою — стане символом нашої єдності. У квітні до Чернівців привезуть рушники з інших областей, щоб презентувати вишитий на Буковині рушник як частину великої всеукраїнської історії надії. У планах — виставки в Україні та за кордоном.
Бо поки ми разом — жива надія.
Поки ми вишиваємо — ми віримо.
