Не будьте байдужими підпишіть петицію!
Дорогі жителі Мамаївської територіальної громади!
Сьогодні звертаємось до Вас із проханням підтримати петицію про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) нашому земляку — бойовому медику Івану Володимировичу Терену.
ПІДПИСАТИ ПЕТИЦІЮ:
https://petition.president.gov.ua/petition/256846
Іван народився 18 березня 1999 року у селищі Путила Чернівецької області, проживав у селі Новий Киселів. Він був щирою, сміливою та відважною людиною, яка з юних років мріяла рятувати життя. У 2014 році вступив до Чернівецького медичного фахового коледжу, мріяв стати лікарем. Під час навчання допомагав волонтерам збирати гуманітарну допомогу для фронту — не міг стояти осторонь, коли країна боролася.
Після закінчення коледжу у 2018 році працював медбратом у Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі №1. Він щиро любив дітей і завжди допомагав тим, хто цього потребував найбільше.
У листопаді 2018 року був призваний на строкову службу до 31-й Чернівецький прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича.
На другий день повномасштабного вторгнення — 25 лютого 2022 року — Іван без вагань став на захист України, сказавши рідним:
«Я іду на війну, бо не хочу, щоб вона прийшла до нашого дому».
Він був бойовим медиком 80-та окрема десантно-штурмова бригада, а на початку 2023 року переведений до 82-га окрема десантно-штурмова буковинська бригада, де став фельдшером. Евакуйовував поранених з поля бою, надавав допомогу під обстрілами, робив усе можливе й неможливе, аби кожен побратим мав шанс вижити.
За 2,5 роки служби Іван пройшов через найскладніші напрямки: Миколаїв, Херсон, Сіверськодонецьк, Запорізьку та Харківську області (район Вовчанська).
7 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Сафоновка Курської області, він героїчно загинув, рятуючи життя своїх побратимів ціною власного.
Понад рік і два місяці Іван вважався безвісти зниклим. Родина жила надією, вірила, що він у полоні. Та 27 жовтня 2025 року надійшло підтвердження збігу ДНК… Це був найстрашніший дзвінок для його нареченої, мами, тата, брата, дідуся й бабусі.
Його жертовність, мужність і безмежна відданість Україні заслуговують на найвище державне визнання. Він був і залишається для багатьох справжнім Янголом-Охоронцем.
Дорогі земляки, просимо кожного з Вас знайти кілька хвилин і підтримати петицію.
Ваш підпис — це не просто формальність. Це вдячність. Це шана. Це голос Мамаївської громади за свого Героя.
Не будьмо байдужими. Об’єднаймося заради пам’яті Івана.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях і в наших вчинках.
