У Мамаївській громаді підняли Прапор Надії
Сьогодні, у Чистий четвер — день очищення, тиші та глибокої молитви — у Мамаївській територіальній громаді відбулася особлива, пронизана болем і надією подія.
Ми підняли Прапор Надії.
Цей чорно-білий стяг — не просто символ. Це крик серця… це очікування… це віра, яка не згасає навіть у найтемніші часи. Він майорить як нагадування про тих, чиї долі залишаються невідомими, але чиї імена назавжди вписані у наші серця.
На заході були присутні родини зниклих безвісти — ті, хто щодня живе між болем і надією… хто прокидається з однією думкою: «А раптом сьогодні…»
Поруч із ними — працівники апарату Мамаївської сільської ради, начальник відділення ЦВС третього відділу м. Кіцмань Чернівецького РТЦК та СП Василь Данилюк, офіцер відділення ЦВС Тарас Дячук. Вони прийшли не лише як посадовці — а як люди, які розуміють, підтримують і розділяють цей біль.
Особливо зворушливим моментом стало вручення нагороди дружині загиблого Героя Василя Біблюка.
У цей момент ніби зупинився час…
Бо жодна нагорода не замінить обіймів , не поверне голос , не загляне в очі…
Але це — знак пам’яті. Знак вдячності. Знак того, що подвиг не забутий.
Сьогодні було багато тиші…
І в цій тиші звучало найголовніше — наша спільна молитва.
Молитва за тих, хто не повернувся,
за тих, кого ще чекаємо,
за тих, хто щодня тримає небо над нами…
Ми разом.
Ми пам’ятаємо.
Ми підтримуємо одне одного.
І поки живе надія — живе віра…
А поки є віра — буде і повернення…
Ми чекаємо… і дочекаємося.
Слава Україні 🇺🇦
