Мами, яких громада не забуває
Мами, яких громада не забуває
Є біль, який неможливо виміряти словами. Це біль матері, яка втратила сина. Час минає, змінюються пори року, життя продовжується, але для мами її дитина назавжди залишається поруч — у спогадах, фотографіях, голосі, який назавжди живе в серці.
Саме тому так важливо бути поруч. Не лише у день прощання чи пам’ятні дати, а й у звичайні дні — підтримувати, слухати, згадувати та просто не дозволяти самотності залишатися наодинці з болем.
Цього разу мами загиблих Захисників із Мамаївської територіальної громади побували у Чернівецькому музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. Вони переглянули виставу «Мами» Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру, створену за мотивами новел Марії Матіос.
П’ять жіночих історій, п’ять материнських доль, об’єднаних найстрашнішим — втратою синів. На сцені говорили про любов, пам’ять, очікування, втрату і життя після втрати. Про те, що біль не зникає, але поруч із ним назавжди залишається пам’ять.
Для наших мам ця вистава стала не просто театральною постановкою. У словах, поглядах і переживаннях героїнь вони впізнавали власні історії. Те, про що інколи важко говорити вголос, прозвучало зі сцени.
Особливо символічним став момент після вистави, коли її творці стали перед матерями на коліна, висловлюючи вдячність за їхніх синів — Героїв, які віддали життя за Україну.
Мамаївська сільська рада завжди йде назустріч родинам Захисників, намагається враховувати їхні потреби та дбати про те, щоб кожна така зустріч була максимально комфортною і зручною для них.
Поруч із родинами цього вечора були фахівці із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Мамаївської громади Оксана Візнюк та Ірина Комариця.Як люди, чия робота — бути поруч із родинами Захисників, підтримувати та супроводжувати їх.
Окремою частиною зустрічі став проєкт «Листи пам’яті». Мами отримали конверти, у яких зможуть написати своїм синам листи — сказати те, що, можливо, давно живе в серці. Ці листи вони писатимуть згодом. І, можливо, на папері знайдуть слова, для яких досі було важко знайти голос.
Мамаївська громада пам’ятає своїх Героїв. І пам’ятає тих, хто щодня живе з цією втратою.
Бо пам’ять — це не лише слова. Це наша присутність, увага і готовність бути поруч.
Пам’ятаємо. Дякуємо. Поруч.
Вічна пам’ять і слава Захисникам України.
