Мамаївська громада

Чернівецька область, Чернівецький район

Історична довідка населених пунктів

Сила громади в її єдності

Історія успіху Мамаївської об’єднаної громади - це історія вольової, поміркованої громади. Село, як люди, в кожного своя доля. Вони мають своє минуле, майбутнє і сьогодення, тобто свою історію. Тим вони і цікаві, ці своєрідні дивосвіти зі своєю чарівністю і принадою, боротьбою і здобутками.

Утворена Мамаївська ОТГ 09 серпня 2017 року в рамках адміністративно-територіальної реформи. До її складу увійшли селище Лужани, села Мамаївці та Новий Киселів. Коли запитаєте у мешканців громади, чому «Новий», розповідають, що колись після чорнобильської катастрофи 1986року багато сіл підписали програму переселення. Так з’явилося село Новий Киселів - село для переселенців. Люди, які заселили дану територію, потрапили під вплив газдовитих управителів своєї території - газдів і газдинь села Мамаївці, для яких реалізація будь-яких задумів це не день завтрашній, а ще позавчорашній. Задумали - зробили.

В результаті дооб’єднання до Мамаївської територіальної громади увійшли 9 населених пунктів: Біла, Стрілецький Кут, Ревне, Бурдей, Коростувата, Глиниця, Драчинці, Нові Драчинці, Дубівці. Громада налічує 22 500 мешканці - виважених, мудрих, тих хто вболіває за свій край, державу. Очевидно, що без знання рідного краю годі говорити про національну гідність, самовідданість, національний менталітет. Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки, де людини народилась і виросла, де пройшло її дитинство. Наша громада - маленька частина України і кожен її населений пункт має свою історію і ця історія нерозривно пов’язана з історією України в цілому. Кожен населений пункт - це гордість мешканців, це майбутнє України.

Історична спадщина нашої об’єднаної громади - це унікальний скарб.

Центральна садиба громади - село Мамаївці.


Село Мамаївці - центр Мамаївської ТГ


Дерев’яна церква Івана Хрестителя - XVIII


Свято-Покровська церква


Мамаївці одержали своє ім'я від землевласника Мамаєскула; народні легенди натомість розповідають, що назва походить від жінки із Галичини, яка називалася Маманна і оселилася в тамтешньому монастирі; інша легенда стверджує, що назва села пішла від знаменитого татарського темника Мамая, який, начебто, зупинявся тут зі своєю ордою перед тим, як наважувався перетинати Карпатські гори.

Перша згадка про Мамаївці датується 1580 роком. Гетьман Пилип Орлик тут був проїздом у 1722 році.

Відомо, що у частині, що називалася Новими Мамаївцями, існувало два монастиря, які були філіями Манявського Скиту. Церква скиту Мамаївці заснована в 1667 році. Після ліквідації Мамаївського скиту, його церкву хотіла перенести в своє село громада села Шубранець, як про це свідчить її заява до консисторії від 5 листопада 1785 року. Також і громада села Мамаївці в заяві до консисторії від 20/31 травня 1786 року внесла прохання, щоб їй було дозволено «церкву, яка знаходиться на мамаївському хуторі, перенести в їх село». Однак в подальшому церкву Мамаївського скиту було подаровано сусідній парохії Садагура; в 1936 році ця церква вже не існувала.

У ХІХ ст. поселення мало власний герб - зображення лелеки, оберненого в лівий геральдичний бік (цікаво, що печатки з цим гербом використовували громади обох історичних частин селища - Нових Мамаївців і Старих Мамаївців).

До 17 вересня 1991 року село існувало як два окремих села Новосілка (до 7 вересня 1946 село Нові Мамаївці) і Старосілля (до 7 вересня 1946 село Старі Мамаївці). У вересні 1991 року ці два населені пункти були об'єднані в одне село Мамаївці. А 22 травня 2003 року до складу Мамаївської сільської ради увійшло село Новий Киселів.


Відомі вихідці та жителі:


НАСЕЛЕННЯ:

  • село Мамаївці - 5915 жителів ;
  • село Новий Киселів - 422 жителів;

На території села функціонує:

  • Мамаївська сільська рада (центральна садиба Мамаївської ТГ) - вул. Шевченка,156;
  • Комунальний заклад «Центр культури та дозвілля»;
  • Мамаївський ЗЗСО - I- III ступенів;
  • Мамаївський НВК №1;
  • Мамаївський ЗДО;
  • Мамаївська музична школа ім. Д. Гнатюка;
  • Мамаївська художня школа;
  • Мамаївська спортивна школа;
  • Сільська бібліотека;
  • Амбулаторія сімейної практики та медицини - вул. Кобилянська, 2-Б.

 


Старостинський округ - селище Лужани


Свято - Вознесенська церква- пам’ятник архітектури XIII століття


Стінопис – XIII століття, Свято - Вознесенська церква.


Лужани вперше згадуються 1453 року в госп. грамоті, у якій засвідчено придбання села за 400 турец. золотих боярином Федором Вітольдом у поміщика Костя Вранича. Спочатку Лужани входили до складу Молдовського князівства, яке перебувало у васальній залежності від Османської імперії, від 1774 - у межах Австрії (від 1867 - Австро-Угорщина). Від 1918 - у складі Румунії, від 1940 - УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 - під румун.-фашист. окупацією. Нині жителі переважно займаються с.-г. виробництвом, однак селище має й визначне промислове минуле. 1866 через Лужани прокладено залізницю, яка з'єднала Чернівці зі Львовом. 1898-1900 чеським інженером Пациком тут був споруджений цукровий завод. 1906 року від залізничної станції прокладено колію, тоді ж для потреб цукроварні придбано паровоз. 1944 року обладнання перевезено на цукрові заводи у Чернівцях і «Хрещатик». У 2-й пол. 1950-х рр. на території цукроварні ввели в експлуатацію лісотар. завод (згодом об'єднаний з Неполоковецьким деревообробним комбінатом у Кіцманському р-ні), у 1960-х рр. - додатково завод залізобетонних виробів і конструкцій.

У Лужанах є парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Лужанський дендропарк», закладений у XIX ст.



За кошти благодійників та громади у Лужанах встановлено пам’ятники Т. Г. Шевченку та Небесній Сотні.


Відомі вихідці та жителі:


Населення селища Лужани - 4970 жителів


На території старостинського округу функціонує:

Центр надання адміністративних послуг Мамаївської сільської ради - вул. Центральна 37;

Центр безпеки Мамаївської сільської ради - вул. Гагаріна,1;

  • МПО (пожежна);

  • Станція екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (швидка);

  • Поліцейська станція Мамаївської ТГ;

Амбулаторія сімейної практики та медицини;

Лужанський ЗЗСО I- III ступенів ім.. В. Орелецького ;

Лужанський ЗДО «Сонечко»;

Будинок народної творчості та дозвілля ;

Селищна бібліотека.


Старостинський округ - село Дубівці


Свято - Успенський храм Пресвятої Богородиці - 1775 р.


ДУБІВЦІ - перша письмова згадка про них датується 2 листопада 1464 року.

В цьому маленькому селі є на що подивитися любителю архітектури. Майже на початку села праворуч від дороги приверне увагу двоповерховий салатового кольору будиночок австрійських часів, схожий на невеличкий палац. Цей будинок, побудований у 1914 році бароном Шимоновичем, декілька років слугував йому родовим маєтком.



Палац він заклав разом із парком довкола, від якого, на жаль, залишилося тільки одне дерево. Палац служив йому резиденцією декілька років, хоча в пам’яті жителів села він залишив теплі враження – за переказами він був порядною і чесною людиною. Будівля і конструкція палацу на той час була справжньою диковинкою села – там навіть був ліфт із кухні, яким подавалася їжа. Поряд із палацом збереглася каплиця, яка була збудована як родова усипальниця сім’ї барона. Там дійсно поховано батьків та сина барона, який помер в дитинстві від ангіни. Його дочка навчалася у місцевій школі. Коли війна прийшла на Буковину у 1941 році, сім’я Шимоновичів остаточно покидає свій маєток і емігрує. З того часу про них в селі ніхто не чув. Подальша історія палацу нагадує класичну долю подібних споруд по цілому Радянському Союзі – він встиг побувати і складом міндобрив, і клубом, і дитячими яслами, і бібліотекою. На сьогодні в ньому розташована центральна садиба старостинського округу села Дубівці. Якщо подивитися всередині і зовні будівля вирізняється з-поміж сільської забудови. Кольору. Довкола парк не зберігся, однак залишив по собі невеликий ставок. Інтер’єри теж не збереглися.


Відомі вихідці та жителі:


Населення села - 1305 жителів


На території старостинського округу функціонує :

  • Адміністративна будівля старостинського округу- вул. Шевченка 6;
  • Дубовецький ЗЗСО- I- II ступенів;
  • Дубівецький ЗДО;
  • Сільський клуб;
  • Амбулаторія сімейної практики та медицини.

Старостинський округ Стрілецький Кут (села Ревне, Бурдей,Стрілецький Кут)


Дерев'яна церква Св. Миколи 1889 рік


Церква Святого Пророка Іллі


Територія села здавна належала до розташованих на протилежному березі Пруту Мамаївців. Виник готар у 1667 році , але стаціонарного поселення тут не було до кінця XVIII століття. Вперше село згадується у XIX столітті, як Strilezki Kluez ( Kluez - поселння, що складають один маєток ). Народні перекази говорять, що заснували село вихідці з Мамаївців. Назва пішла від діалекту «стрілець», «мисливець». Піссля 1918 року назву було румунізовано спочатку Кутуплуй Стрилецки ( протягом 1921- 1928 років ), а потім Кутул Виниторпор.

За місцевими назвами село ділиться на дві частини – Бавчиху і Тащуки. Село оточують з півдня горби, які називаються Сопигора, Середня гора, Гримало та Щовб, що розділяються струмками: Бабин потік, Верстючий потік, Монастирський потік.

На території села Ревне, яке входить до даного старостинського округу, у результаті археологічних досліджень встановлено, що поселення білих хорватів зародилися в цьому місці у VIII ст.

Найстаршим з них, на думку дослідників, є густо забудоване ремісниче поселення в урочищі Царина, розташоване на великому (850 х 450 м) але невисокому (15-20 м) мисі. Тут було розкопано напівземляночні житла з печами-кам'янками, що належать до ранньої пори Лука-Райковецької слов'янської культури (VIII ст.), а також ремісничу майстерню з кам'яним робочим майданчиком і двома печами-кам'янками (ІХ ст.).

В ІХ ст. більша частина Царини (450 х 450 м) була огороджена дерев'яними стінами (від яких збереглися канавки — відбитки на старовинній поверхні нижніх колод, віднайдених під насипом валу Х-ст).

На сусідньому, більш високому, мисі (урочище Городище) в ІХ ст. виник общинний центр (600 х 400 м), зі всіх сторін огороджений невисоким земляним валом, укріпленим дерев'яною стіною з горизонтально викладених колод, скріплених вертикальними стовпами. Із зовнішнього боку стіна підсилювалася глиняним насипом. З внутрішньої розташовувались великі наземні самані громадські будівлі (в т.ч. контина - поганський храм у давніх слов'ян), в яких відбувалися збори общинників, проводилися святково-обрядові церемонії тощо.
Наявні археологічні матеріали вказують на те, що Ревнянський комплекс у ІХ ст. складався з великого поселення-сховища в урочищі Городище, яке слугувало також прихистком для общинної знаті під час воєнної загрози, та ремісничого укріпленого поселення в урочищі Царина.


Дерев’яна церква Святого Дмитра 1827 рік, с. Бурдей


Відомі вихідці та жителі:

  • Тащук Іван Степанович (26.06.1941 - 23.08.2000) - художник-аматор. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1985). Ілюстратор творів Ю. Федьковича, Л. Українки, З. Тулуб, О. Кобилянської, М. Івасюка. В 2004 р. йому відкрито меморіальну дошку в с. Мамаївці. Номінант енциклопедичного видання «Видатні діячі культури та мистецтв Буковини». Чернівці: Книги - ХХІ, 2010. - Вип. І. - С. 301-302.
  • Бульбук Іван Ілліч - заслужений вчитель України, історик- краєзнавець

Населення:

  • Село Стрілецький Кут - 2026 жителів;
  • Село Ревне - 1132 жителі;
  • Село Бурдей - 276 жителів.

На території старостинського округу функціонує:

  • Адміністративна будівля старостинського округу- вул. Центральна 116 ;
  • Стрілецькокутський - опорний ЗЗСО - I- III ступенів;
  • Стрілецькокутський ЗДО;
  • Народний дім села Стрілецький Кут;
  • Будинок культури села Ревне;
  • Сільський клуб села Бурдей;
  • Амбулаторія сімейної практики та медицини – село Стрілецький Кут;
  • Станція екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (швидка); Фельширсько - акушерські пункти сіл Ревне та Бурдей;
  • Ревнянське лісництво, Чернівецького державного лісгоспу;
  • МПО (пожежна).

 


Старостинський округ - село Біла


Свято - Михайлівська церква, зібрана та освячена в Білій у 1881 році.


Науковці пов’язують назву села із річкою Біла, яка протікає на околиці лісу і має ліву протоку річки Сторожинець. В давнину наявність води була найважливішою умовою при виборі місця для поселення. Вода була доброю і річка отримала назву Біла. Село в теперішньому варіанті згадується в ХІХ ст. проте люди оселилися на цій території з давніх часів, про що свідчать археологічні розкопки. Сучасний портрет села почав формуватися в період розвитку капіталізму ( з 1774 р. - ці землі входили до складу Австрії, з 1867 р. і до 1948 р. - Австро-Угорщини).

За народними переказами мешканці сучасного села Біла пішли з Ленківців.

Проте довго це поселення не було окремою адміністративною одиницею, не мало село своєї церкви, а жителі через Прут ішли на службу у Ленківці.

Десь наприкінці ХІХ ст. громада села вирішила покласти свою церкву. Цю церкву було куплено у громади села Підзахаричі Путильського району, її розібрали, сплавили на плотах по річці Прут, і тут на горбичку в с. Біла знову склали. За часів Австро - Угорщини громада маленького села Біла розпочала будівництво початкової школи. При допомозі церковної громади школу було збудовано. Діти навчалися в одній кімнаті, а другу кімнату орендували в сільській хаті через дорогу. В 1989 році добудували ще три класи.

Директором школи, на той час, працював Унгурян Іван Миколайович. За його керівництва було багато зроблено корисних справ, він був щирим, працьовитим господарем на своєму місці, добрим організатором.

В 2008 році Білянську школу реорганізовано у школу - сад.


Цілюще джерело, село Біла


У нашому селі вже понад 200 років зі скелі б’є цілюще джерело. Сюди з’їжджаються люди не лише з навколишніх сіл, але і Чернівців та інших районів області. Кажуть, що ця вода допомагає у лікуванні зору, цукрового діабету, ожиріння та сечокам’яної хвороби. Розповідають, що цією водою зцілився не один хворий. У багатьох поліпшився зір та нормалізувався обмін речовин. Мешканці села свято шанують його.

На нашу думку у нашому мальовничому селі Біла можна розвивати зелений туризм, де можна вибрати відпочинок за вподобанням: рибалка, збирання грибів, малини, ожини, лікарських рослин.


Відомі вихідці та жителі села :

  • Унгурян Тарас Миколайович - поет, кіносценарист член Національної спілки письменників України, автор книжок поезій «Людина вдосвіта», «Пречиста сила», «Монолог перед обличчям брата»( про композитора Володимира Івасюка), лауреат літературної премії імені В. Чумака.
  • Унгурян Микола Дмитрович - дитячий лікар Чернівецької міської лікарні;
  • Унгурян Михайло Георгійович - лікар - хірург Дитячої обласної лікарні;
  • Панчук Ольга Миколаївна - майстер спорту міжнародного класу, неодноразовий призер чемпіонатів світу та Європи з боротьби самбо і дзюдо;
  • Унгурян Олег Миколайович - голова Кіцманської РДА, депутат обласної ради;
  • Унгурян Георгій Васильович - художник;
  • Сідор Василь Ілліч - директор Чернівецького професійного ліцею залізничного транспорту;
  • Тороус Микола Михайлович - художник;
  • Унгурян Марія Касянівна - старший науковий співробітник Чернівецького краєзнавчого музею;
  • Андрухович Роман Романович - депутат Кіцманської районної ради;
  • Дмитрюк Ніна Василівна - Заслужений вчитель України;
  • Унгурян Іван Миколайович - ветеран педагогічної праці;
  • Немченко Надія Миколаївна - ветеран педагогічної праці;
  • Жукотинський Корнелій Корнелійович - начальник обласного управління комітету з фізичного виховання і спорту МОНУ, кандидат педагогічних наук.

Населення села Біла - 648 жителів


На території старостинського округу функціонує:

  • Адміністративна будівля старостинського округу - вул. Центральна,33;
  • Навчально - виховний комплекс;
  • Будинок культури;
  • Фельширсько - акушерський пункт.

Старостинський округ Драчинці (села Драчинці, Нові Драчинці)


Церква Свято-Михайлівська церква - поч.будівн. 1936 р. - освятили 1946 р.


Церква Святих Петра та Павла


Деякі дослідники виводять назву села Драчинці від румунського – draci - чорти. . Оскільки жителі села неодноразово піднімалися на збройні виступи проти румунських поміщиків і властей, то їх і назвали – dracylu - любителі бійки. Дричинецькі люди, як стверджують історики, у всі часи бурхливо протестували проти феодальних порядків, брали активну участь у повстанні Лук’яна Кобилиці. Існує ще одна версія походження назви села — від імені румунського землевласника Драча.

Про час заснування села немає конкретних відомостей. Вперше воно згадується в грамоті від 13 березня 1459 року, у якій говориться про межу між Драчинцями і Глиницею.

В селі є пам’ятник загиблим євреям односельцям в період Другої світової війни під час Голокосту, меморіальний комплекс загиблим односельчанам у Другій світовій війні.


Церква Св. Дмитрія - 1921 р., село Нові Драчинці


Пам’ятка архітектури місцевого значення. Розташована у північній частині села, близько на південь від цвинтаря і лісу. Хрещата в плані, з короткими бічними раменами , одноповерхова на кам’яному фундаменті, яка має дві південні прибудови: невелика ризниця при вівтарі і більший ганок при бабинці. Іконостас «старовинний», ймовірно куплений з іншої давньої церкви. Збір матеріалів для першої в історії села церкви почали в 1921 році, будівництво розпочалося в 1924 р. і тривало дуже довго. Стіни святині зводили з дубового і липового дерев.


Відомі вихідці і жителі села:

  • Сергій Шпойнаровський - культурний діяч, перекладач художніх творів німецькою мовою
  • Сало фон Вайссельбергер - доктор права, буковинський, австро-угорський та румунський політик, бургомістр Чернівців у 1913-1914 роках.
  • Іван Черней - український оперний співак, Заслужений артист України.

Населення:

  • село Драчинці - 2457 жителів
  • село Нові Драчинці - 558 жителів

На території старостинського округу функціонує:

  • Адміністративна будівля старостинського округу- вул. Шевченка 53 ;
  • Драчинецький опорний ЗЗСО – I - III ступенів ;
  • Драчинецький ЗДО;
  • Будинок культури;
  • Амбулаторія сімейної практики та медицини;
  • Станція екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (швидка);
  • МПО (пожежна).

Старостинський округ Глиниця (села Глиниця та Коростувата)


Успенська церква – 1786 рік


Сміливо може претендувати на звання найромантичнішого й наймузичнішого села Буковини. Стільки легенд, як Глиниця, не має жодне село краю. Перша розповідає, що на вершині гори, яка височить над селом, турки під час окупації побудували замок, де постійно влаштовували бенкети та звозили награбоване у місцевих мешканців добро. В той час у Глиниці жила вродлива дівчина-відьма на ім’я Флоріка, яка добре зналася у травах і, навіть, вміла спілкуватися з деревами та квітами. Дівчина вирішила звільнити рідне село від турок, для чого приготувала приємний на смак напій, що мав снотворну дію і повинен був обеззброїти турків. Однак, коли Флоріка принесла своє зілля ворогам на вершину гори, турецький вожак запідозрив щось неладне та наказав схопити дівчину. Але це не завадило здійснити вродливій дівчині задум про знищення яничар: Флоріка протягнула руки до неба та попросила Бога, щоб фортеця разом з турками та пограбованим майном провалилася під землю. Так і сталося. Вранці мешканці Глиниці побачили, що замість фортеці на вершині гори височать величезні граби, на яких, начебто, перетворилися турки, а з під гори б’є джерело з чистою цілющою водою.



Легендою зацікавилися місцеві археологи, які намагалися провести на вершині гори археологічні розкопки. Та на заваді їм стала сильна буря, яка продовжувалася на протязі кількох днів.

Друга легенда розповідає, що на вершині гори був сторожовий пост, з якого при гарній погоді можна було побачити башти Кам’янецької та Хотинської фортець. У разі наближення ворогів на вершині запалювали вогнище. А третя легенда межує з реальністю. Є фактом, що на початку XIX століття місцевий феодал Флондор переселив з Карпат до Глиниці декілька родин обдарованих циганських музикантів. Вони оселилися у присілку Фундоя, який отримав назву від імені їхнього ватажка. Циганські парубки охоче одружувалися з місцевими білявенькими україночками, а плодами їх шлюбів були віртуозні музиканти, які здобули слави не лише на Буковині.

Отже, за цією легендою в селі жила вродлива й неприступна дівчина. Але одного дня вона народила від цигана сина, якого назвала Алеко. Молода мати намагалася робити все для того, щоб дитина була щасливою: в день і вночі чатувала біля колиски, зверталася до потойбічних сил, і навіть поїхала в Карпати до мудрого чаклуна Таратута. Пройшли роки, і хлопець став відомим музикантом-скрипалем на ім’я Алеко Цурцуман. Щоб послухати його гру, талановитого музиканта запрошували найзаможніші люди Чернівців, найдорожчі чернівецькі ресторани. А відомий австрійський композитор Ференц Ліст, почувши гру Цурцумана, закохався в його талант. Коли Алеко помер, на його похоронах грали оркестри, що йшли у десять рядів….

Алеко Цурцуман був першим з плеяди видатних глиницьких циганських музикантів. Грою його наступника Додка Керстенюка зачаровувався румунський король Карл. Іншій циганський музикант з Глиниці, Алика Паращук, разом з цілою капелою лауреатів грав на урочистостях на честь святкування ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка, влаштованих в українському народному домі в Чернівцях. Назавжди ж Глиницькі циганські музиканти увійшли в історію української культури, коли знялися у зйомках фільму «Білий птах з чорною ознакою» – класики українського кінематографа, знятого за романам відомого українського культурного та політичного діяча Юрія Іллєнка, головну роль в якому зіграв талановитий кіноактор Іван Миколайчук.


Населення:

  • село Глиниця - 1548 жителів
  • село Коростувата - 185 жителів

На території старостинського округу функціонує:

  • Адміністративна будівля старостинського округу - вул. Головна,10;
  • Глиницький ЗЗСО - I- II ступенів;
  • Глиницький ЗДО;
  • Сільський клуб села Глиниця;
  • Сільський клуб села Коростувата;
  • Пункт здоров’я.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Результати опитування

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь