Радіаційна небезпека

Дата: 15.04.2022 10:01

Кількість переглядів: 744

Радіаційні агенти,

надання невідкладної медичної допомоги.

В світі відомо понад 400 випадків пов’язаних із  впливом радіації.  Більшість з них  були результатом аварій на атомних електростанціях. Так, наприклад, 1979 р. - аварія на АЕС в штаті Песильванія на острові Три Милі (США), 1986 р. – аварія на Чорнобильській АЕС (СРСР), в 1987 р. в Бразилії, м.Гоянія  під час збирання металлобрухту відбулось радіоактивне ураження  249 людей (Цезій–137), з них 4 померли внаслідок гострої променевої хвороби. 

Загальні положення.

Виділяють:

1. Іонізуюча радіація - часточки з високою енергією які здатні виштовхувати електрони із атомів або молекул тих самих матеріалів, крізь які вони проникають (іонізація).  Приклади іонізуючої радіації є: α-, β- та γ-випромінювання, а також рентгенівське та нейтроне випромінювання.
2. Неіонізуюча радіація – види енергії, які не викликають іонізації.

В будь-якому радіоактивному матеріалі кількість радіоактивного матеріалу (кількість нестабільних атомів) постійно зменшується в часі. Період напіврозпаду вказує, як швидко радіоактивний матеріал розпадається з часом.

1. Фізичний період напіврозпаду – це час необхідний для того щоб кількість нестабільних атомів зменшилась наполовину.
2. Біологічний період напіврозпаду – це час, необхідний організму людини, щоб вивести половину радіоактивного матеріалу, який туди потрапив.

Види випромінювання

1. Альфа-випромінювання – позитивно заряджені частинки, які повністю затримуються аркушем паперу або епітелієм. Спричиняє шкоду при потраплянні до організму з їжею, повітрям або через рану.
2. Бета-випромінювання – складається з електронів. Має більш проникаючу здатність ніж Альфа-випромінювання. Повністю затримується декількома міліметрами алюмінію.
3. Гамма-випромінювання – це електромагнітні промені, подібні рентгенівським. Можуть бути зупинені товстим шаром бетону або свинцю. Гамма-промені – головна причина променевої хвороби.

Вплив іонізуючого опромінення на клітину і організм в цілому.

Типи субмолекулярних дій радіації:

1. Прямий вплив радіації – безпосередня взаємодія випромінювання з молекулою-мішенню.
2. Непрямий вплив радіації – вплив вільних радикалів, які ушкоджують молекули-мішені.

Вплив іонізуючого опромінення на клітину.

1. Затримка поділу. 2. Пригнічення синтезу ДНК. 3.Пошкодження мембран та ін.

Головною причиною репродуктивної загибелі клітин є структурне перетворення ДНК у вигляді так званих хромосомних аберацій. Основними видами аберацій є фрагментація хромосом, формування хромосомних мостів, дицентриків, кільцевих хромосом, поява внутрішньо-та між хромосомних обмінів тощо.

Опромінення викликає:

Опромінення не викликає:

1. Негайну смерть.
2. Миттєві опіки та рани.

Пошкодження, спричинені радіацією, залежать від типу і кількості радіації: часу опромінення, відстань від джерела, кількості і типу захисного обладнання.

Максимальне опромінення за рік

Населення                                                - 100 мЗв/рік

Фон природного опромінення складає - 3 мЗв/рік

3.3. Принципи радіаційного захисту.

Радіаційний захист являє собою модель, що ґрунтується на двох  положеннях:

І. Будь який рівень випромінювання вище нуля несе ризик для здоров’я.

ІІ. Майбутні нащадки мають бути захищеними від наслідків радіаційної діяльності, яку здійснюють сьогодні.

Методика  «АЛАРА» (зменшення дози при зовнішньому опромінюванні)

 «АЛАРА» („as low as reasonable achievable” – „настільки менше, наскільки розумно можливо”) – зменшення рівня випромінювання до показників менших від мінімально дозволених, враховуючи економічі, соціальні та інші фактори.

Принципи Методики:

1. Час - зменшення часу перебування поруч із джерелом випромінювання, працювати слід швидко та ефективно, а робочий персонал має змінюватись як можна частіше, якщо така можливість існує.
2. Відстань - збільшення відстані до джерела випромінювання. Ті, хто безпосередньо не задіяні в роботі мають знаходитись на відстані, забруднені інструменти, одяг та матеріали мають видалятись з робочої зони довгими щипцями.

При збільшенні відстані до джерела в два рази доза опромінення зменшується в чотири. Приклад: якщо на відстані 2 м від джерела потужність дози дорівнює 0,8 мкЗв/год, то на відстані 4 м вона буде складати 0,2 мкЗв/год.

3. Кількість - зменшення кількості радіоактивного матеріалу, який використовують в роботі, а забруднені матеріали мають бути видаленими з робочої зони.
4. Екранування - використання всіх можливих засобів захисту. Забруднені предмети та матеріали мають бути зібраними в спеціальні свинцеві контейнери.

Для зменшення дози при внутрішньому опроміненні:

1. Мінімізація та контроль забруднення.
2. Використання захисного одягу.
3. Заборона в зоні забруднення прийому  їжі, води та куріння.
4. Контроль під час виходу із зони забруднення.

Принципи ліквідації наслідків радіаційних аварій

(запропоновано Міжнародною комісією радіаційного захисту (МКРЗ)).

Класифікація радіоактивних аварій в залежності від розповсюдження радіоактивних речовин та їх наслідків.

1. Локальна аварія - це аварія, радіаційні наслідки якої обмежені однією будівлею або спорудженням при якій можливо опромінювання персоналу та забруднення будівлі або спорудження вище рівня, що передбачено для нормальної експлуатації.
2. Місцева аварія - це аварія, радіоактивні наслідки якої обмежені будівлями на території АЕС при якій можливо опромінювання персоналу та забруднення будівель і споруд які розташовані на території станції вище рівнів, що передбачені для нормальної експлуатації.
3. Загальна аварія - це аварія, радіаційні наслідки якої розповсюджуються за межу території АЕС і призводять  до опромінювання населення та забруднення оточуючого середовища вище встановлених рівнів.

Принципи захисту під час радіаційної аварії

Обмеження перебування населення на відкритій місцевості шляхом тимчасового укриття в будинках та сховищах з герметизацією житлових та службових приміщень (відключення вентиляції при відсутності фільтрів, щільного зачинення дверей, вікон, димоходів та вентиляційних отворів) на час розсіювання радіаційно-активного забруднення в повітрі.

1. Запобігання накопиченню радіаційно-активного йоду в щитовидній залозі шляхом використання (внутрішньо) лікарських препаратів стабільного йоду (йодна профілактика).
2. Евакуація населення.
3. Виключення або обмеження споживання з їжею забруднених продуктів харчування та питної води.
4. Переселення.
5. Регулювання доступу в район забруднення, обмеження пересування автотранспорту по забрудненій території.
6. Деконтамінація.
7. Найпростіша обробка продуктів харчування, які поверхнево забруднені радіаційно-активними речовинами (обмив; видалення поверхневого шару та інше).
8. Захист органів дихання підручними  засобами (рушниками, хустками та інше) по можливості зволоженими.
9. Надання невідкладної медичної допомоги.
10. Переведення сільськогосподарської худоби на незабруднені пасовища або використання незабруднених фуражних кормів.
11. Дезактивація забрудненої місцевості.

Принципи радіаційної безпеки під час проведення аварійно – рятувальних заходів в зоні радіаційного забруднення.

1. Радіаційний дозиметричний контроль.
2. Захист органів дихання респіраторами.
3. Профілактичне вживання препаратів стабільного йоду.
4. Деконтамінація.
5. Дезактивація одягу та транспорту.

Надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі.

Приоритетами  надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі є:

1. Безпека персоналу рятувальників та медичного персоналу.
2. Безпека постраждалих (рятування життя та зменшення впливу радіації в т.ч. через використання радіопротекторів наприклад, йодистий калій -  KI).
3. Контроль за забрудненням.

Під час оцінювання місця події слід визначити:

1. Які небезпечні фактори є в наявності?
2. Чи є постраждалі та їх кількість?
3. Яким шляхом небезпечні речовини опинились в оточуючому середовище?
4. Скільки часу триває подія?

Збір інформації про небезпечну речовину.

1. Що призвело до викиду речовини в оточуюче середовище – вибух, пожежа, руйнування контейнера та т.п.?

2. В якій формі знаходяться речовини – рідкій; твердій, газоподібній (а також ті. що розтікаються або розпилюються у повітрі і т.п.).

3. Яке місце розташування потерпілих щодо радіоактивних речовин?

Послідовність надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі.

1. Наближатися до місця аварії слід обережно, уважно визначати наявність можливих небезпечних предметів.
2. При підозрі на радіаційну небезпеку персонал, транспортні засоби та командний пункт і місце розташування персоналу аврійно-рятувального загону мають бути розташованими з підвітряного боку від місця аварій на відстані до 50 метрів.
3. Слід негайно повідомити про аварію відповідні інстанції та лікарні.
4. Персонал рятувальників має одягти захисний одяг та використовувати індивідуальні дозиметри.
5. Слід визначити наявність забруднених постраждалих із пораненнями.
6. Виявити випадки уражень, які загрожують життю постраждалих і негайно розпочати надавати допомогу.
7. Постраждалих слід виносити за межі зони ураження.
8. На рани слід накласти стерильні пов’язки.
9. Перевіряти постраждалих на наявність радіаційного забруднення можливо лише після надання їм першої медичної допомоги.
10. Пункт невідкладної медичної допомоги має знаходиться під захисним тентом і розташованим на «чистому» боці лінії контролю, яка обмежує забруднену територію.
11. Перед тим як залишити територію персонал має зняти захисний одяг. Транспортування постраждалих має бути здійсненим, за можливістю, персоналом, який не був задіяним в забрудненій зоні.
12. Перед відправкою постраждалого до лікарні слід бути впевненим, що лікарню було повідомлено про аварію і наявну кількість постраждалих.
13. Після прибуття до лікарні персонал бригади швидкої медичної допомоги має дотримуватись правил радіаційної безпеки лікарні.
14. Після передачі постраждалих персонал бригади швидкої медичної допомоги має пройти повний моніторинг для визначення радіаційного забруднення і провести деконтамінацію людей і транспорту.
15. Персонал не повинен приймати їжу, курити і т.п. на місці аварії, а також в машині швидкої медичної допомоги або в лікарні до проведення обстеження відповідальним за радіаційний захист.

Примірний склад бригад з надання невідкладної медичної допомоги.

Принципи організації надання невідкладної медичної допомоги на ранньому госпітальному етапі.

При повідомленні про аварію слід з'ясувати

1.   Тип аварії (альфа радіація - позитивно заряджені частинки (уран і радій);      бета радіація - електрони;гамма радіація).

2.   Кількість постраждалих.

3.   Тяжкість пошкодження (опромінення всього тіла і 250 mSv; опромінення шкірного покриву, включаючи кінцівки і 6000 mSv; опромінення інших органів зовнішнім джерелом і 750 mSv).

4.   Номер телефону особи, яка повідомила про аварію.

5.   Час доставки постраждалих в лікарню

Мобілізайція персоналу.

1. Підготовка приймального відділення та приміщень з окремим входом для прийому постраждалих та їх лікування;
2. Одягнення персоналом захисного одягу;
3. Перевірка устаткування і інструментарію;
4. Доставка каталок та нош до місця доставки постраждалих.

Надання медичної допомоги постраждалим.

1. Стабілізація станів, які загрожують життя постраждалого.
2. Проведення швидкої і повної деконтамінації постраждалих.
3. Контаміновані матеріали зберігайте, маркуйте та тримайте за всіма правилами безпеки для подальшого аналізу, особливо при підозрі на кримінальний чи терористичний акт.

Дії медичного персоналу.

1. Раннє сортування і стабілізація стану.
2. Негайне видалення забрудненого одягу.
3. Радіологічна деконтамінація шкіри та ран.
4. Медичний анамнез та об’єктивне обстеження.

Зверніть увагу на час появи продромальних ознак і симптомів таких, як нудота, блювота,

діарея, транзиторне запаморочення, гіпотензія, інші симптоми / ознаки впливу високих

 рівнів радіації.

5. Використовуйте мазки з носу, роту, ран для оцінки внутрішнього забруднення.
6. Цитогенетична біодозиметрія, за медичними показаннями.
7. Розгорнутий аналіз крові в динаміці, через кожні 4-6 годин для оцінки швидкості зменшення лімфоцитів.
8. Лікування внутрішнього забруднення, за показаннями.

Підготовка приймального відділення лікарні до прийому постраждалих.

1. В приймальному відділенні має бути визначено спеціальне приміщення з окремим входом для прийому постраждалих під час аварії.
2. Приміщення для прийому постраждалих має бути ізольованим від інших хворих, які знаходяться у відділенні.
3. В приймальному відділенні обов’язково має бути лічильник Гейгера-Мюллера.
4. В приміщенні має бути необхідне обладнання для проведення  реанімації та інтенсивної терапії, в тому числі апарат штучної вентиляції легень та дефібрилятор.
5. В приміщенні для прийому постраждалих повинна бути можливість для проведення деконтамінації.
6. Шлях від автомобіля швидкої медичної допомоги до палати відділення має бути обмеженим стрічками.
7. Підлога має бути застеленою пластиком (можливо використовувати поліетилен або папір), який фіксовані до підлоги клейкою стрічкою «Скотч».
8. Вагітні жінки мають бути обов’язково виключеними із складу бригади з надання невідкладеної медичної допомоги постраждалим під час радіаційної аварії.

Доставка постраждалих.

1. При вході в лікарняну установу має бути розгорнутим Пост радіаційного контролю де первинний огляд (медичне сортування) здійснюють лікар і дозиметрист.
2. Постраждалих слід забирати безпосередньо з машин швидкої медичної допомоги і інших транспортних засобів, на яких їх було доставлено.
3. Всі засоби доставки мають бути дослідженні на предмет радіаційної безпеки.
4. Постраждалі повинні бути роздягнутими бригадою швидкої медичної допомоги на місці події. Якщо це не було зробленим, хворих слід роздягати в автомобілі.
5. Якщо постраждалий знаходиться  в тяжкому стані і він не роздягнутий, його слід негайно направити в спеціальне приміщення для надання невідкладної медичної допомоги і проведення деконтамінації.
6. Місце проведення первинного огляду та медичного сортування має бути забезпеченим достатньою кількості нош та санітарів.  

 Послідовність надання допомоги постраждалим.        

1. Заповнення історії хвороби.
2. Зовнішній огляд за алгоритмом АВС.
3. Медичне втручання за показами.
4. Оцінка забруднення
   • огляд
   • збір аналізів
5. Лікування внутрішнього забруднення;

     В доповненні до звичайної історії хвороби слід фіксувати все, що має відношення до аварії і ураження, а також анамнез життя потерпілого.

3.7.Принципи проведення медичного сортування.

При прийомі постраждалих перш за все слід визначити:

Чи знаходиться постраждалий в критичному стані?

Постраждалі, які знаходяться в критичному стані, складають Першу сортувальну групу («Червоний жетон») - травми і пошкодження, які загрожують життю.  Надання екстреної медичної допомоги має бути негайно розпочатим.

Чи забруднений постраждалий?

1. 1. Якщо стан постраждалого дозволяє, слід провести попередній вимір дози зараження. Ретельне вимірювання має бути проведено в приміщенні для деконтамінації.
   2. Якщо забруднений одяг не знятий з постраждалого - зробить це в машині швидкої допомоги або біля неї, до внесення хворого в приміщення.
   3. Забруднений одяг постраждалого знімають і поміщають в пластикові мішки.

Одяг і особисті речі повинні бути маркіровані і збережені для більш ретельного огляду.

1. Після проведення цієї процедури персонал має переодягти забруднені  рукавички.
2. Сортування потерпілих проводиться в приймальному відділенні.
3. Радіаційні ураження рідко призводять до втрати свідомості або нестабільного стану потерпілого. 

І. Незабруднених потерпілих госпіталізують на загальних підставах залежно від отриманих ними травм і наявних симптомів (пацієнт з опроміненням без внутрішнього забруднення не являє радіаційної загрози для оточуючих);

ІІ. Забрудненні постраждалі можуть мати радіоактивні матеріали на шкірі, в ранах або внутрішніх органах.

1.  Забруднених постраждалих поміщаються в окремі бокси (застосовувати  штучну вентиляцію легень (ШВЛ) за показами).
2. Якщо стан постраждалого тяжкий, радіологічний огляд слід проводити лише після стабілізації стану.
3. При підозрі на радіаційне опромінення найважливішим елементом невідкладної допомоги є першочергове лікування небезпечних пошкоджень (напр. опіків і травм від вибухів).

Швидке радіологічне сортування.

1. Якщо блювота настає в перші 4 години після дії радіації, проведіть негайну оцінку стану пацієнта.
2. Пацієнти, у яких блювота з'являється в першу годину, потребують масивного і тривалого медичного втручання; в багатьох випадках очікується летальний кінцевий результат. Середня доза радіаційного опромінення для таких пацієнтів складає - 6,5 Gy.
3. Якщо блювота з'являється пізніше 4 годин після впливу радіації, проведіть відстрочену оцінку (24-72 години після опромінення) за умови, що вісутні конкуруючі пошкодження.

         Збір аналізів.

          Під час госпіталізації постраждалого має бути здійсненим збір не лише загально клінічних аналізів, а також збір аналізів з метою визначення радіаційного забруднення. З цією метою слід зібрати мазки з слизової носа, рота та ран, а також зібрати для дослідження сечу та екскременти. Мазки з отворів тіла збирають для оцінки можливості внутрішнього забруднення. Для цього використовуйте змочені у воді або у фізіологічному 0,9% розчині NaCl тампони для протирання внутрішньої поверхні кожної ніздрі, вуха, рота і т.п.).

     Мазки з ран для визначення забрудненості. Використовуйте вологі або сухі тампони для забору виділення з кожної рани або зберіть декілька крапель виділення з кожної рани за допомогою піпетки або шприца; для вилучення чужорідних тіл використовуйте затискач або довгий пінцет. 

Шкірні мазки для визначення забруднення ділянок. Використовуйте фільтрувальний папір або марлеві тампони.

Тобто збір аналізів має бути здійсненим з:

1. Носа.
2. Рота.
3. Ран.
4. Збір аналізів сечі та екскрементів.

Всі зразки мають бути поміщеними в окремі маркіровані контейнери з відображенням: 1. Ім'я пацієнта; 2. Дата та час збирання зразків; 3. Забрудненні ділянки; 4. Розмір забруднених ділянок (використовуйте намальовану схему тіла людини та відображайте на схемі забруднені ділянки та зовнішні пошкодження – рани, опіки, деформації, забої, екскоріації.

В якості контейнера можливе використання пластикових пакетів з під систем для внутрішньовенних вливань.

Перелік і терміни проведення лікувально-діагностичних заходів при різних ситуаціях (О.В.Ковальський та співав., 1993)

Госпіталізація та правила поведінки персоналу при виході з «забрудного» приміщення.

1. Під каталку хворого повинне бути встановленим чисте покриття для підлоги, а сама каталка, як і супроводжуючі її особи, мають бути «чистими» в плані радіоактивного забруднення.
2. При переводі потерпілого слід провести повторно всю серію лабораторних вимірів і аналізів.
3. Тіло пацієнта повинне бути сухим, тампони, що застосовували при протиранні, слід зберегти для подальших аналізів.
4. Потерпілого можна переводити до відділення тільки після заключного радіаційного контролю.

Кожний член деконтамінаційної команди підходить до обмежувальної лінії та знімає свій захисний одяг, як наведено нижче:

1. Зняти зовнішні рукавички, з одночасним вивертання їх на зворотну сторону.
2. Повернути дозиметр відповідальному за радіаційний контроль.
3. Зняти гумки на обшлагу рукавів і брюк.
4. Зняти весь спецодяг, вивертаючи його на зворотну сторону і уникаючи струшування.
5. Зняти захисні брюки
6. Зняти маску.
7. Знімати бахіли для взуття по черзі з кожної ноги і заміряти забруднення взуття; якщо його не констатовано можливо переступити за контрольну обмежувальну лінію.
8. Зняти внутрішні рукавички.
9. Пройти повний радіаційний контроль.
10. Прийняти душ.

Після виходу всього медичного персоналу відділення має бути опечатаним і застережливі знаки «Обережно - радіація» мають бути вивішеними. Входити в опечатане відділення без крайньої необхідності забороняється до повної деконтаминациї приміщень і устаткування.

Принципи лікування на ранньому госпітальному етапі.

1. Лікуйте блювоту і підтримуйте гідратацію внутрішньовенним введенням розчинів. Фіксуйте всі клінічні симптоми, особливо нудоту, блювоту, діарею та свербіння, гіперемію та пухирцеві висипи на шкірі (констатуйте час появи симптомів).

2. Детально опишіть ділянки еритеми. Якщо можливо, зробіть кольорові фотографії підозрюваних радіаційних пошкоджень шкіри. Визначіть групу крові та почніть антивірусну профілактику. Швидко проконсультуйтесь з радіологом, гематологом і фахівцем з радіаційної медицини з питань дозиметрії, прогнозу та лікування.

3. При дозі менш ніж 2 Gy ( 200 рад) нудоту і блювоту спостерігають при дозах, які дорівнюють 0,75-1 Gy (75-100рад) проникаючої радіації гама- чи рентгенівськими променями і опромінення відбувається протягом декількох годин і менше. Якщо у хворого останні 24 години не було симптомів, найбільш вірогідно, що він отримав менше 0,75 Gy радіації на все тіло. Якщо доза радіації була менше 2 Gy (200 рад), госпіталізація може бути не потрібною.

4. Проводити динамічний огляд, фіксація сиптомів та виконання загального аналізу крові з лейкоцитарною формулою.

5. Доза більше 2 Gy (200 рад) – ознаки хвороби і симптоми з підвищенням дози стають більш вираженими.

Нагляд за пацієнтом повинен включати:

1. Адекватне знеболення, проведення внутрішньовенних гідратації і харчування, профілактику інфекційних ускладнень та відновлення пригнічених клітин крові гемотрансфузіями.
2. Психологічна підтримка
3. Уважне спостереження за еритемою (описати локалізацію), випадінням волосся, пошкодженнями шкіри, мукозитами, паротитами, втратою ваги та підвищенням температури.
4. Підтвердження початково визначеної дози поглинутої радіації за допомогою цитогенетичного визначення хромосомних аберацій (при можливості). Цей метод є коштовним, але він  є "золотим стандартом" оцінки дози гострого опромінення.
5. Консультація з фахівцем з радіаційної медицини.

Характеристика гострого променевого синдрому.

1. Гостре захворювання, яке має прояви через деякий час після опромінення - від декількох годин до кількох діб, в залежності від отриманої дози.
2. Симптоми являють собою сукупність специфічних реакцій тканин і органів тіла на велику дозу опромінення всього тіла або його значної частини.

Продромальні ознаки та симптоми

1. Відсутність апетиту та втома.
2. Нудота.
3. Блювота.
4. Розлади кишківника.
5. Висока температура.
6. Подразнення шкіри. (ерітема (600 cGy))

Гематопоетичний синдром:

• Продромальна фаза: нудота, блювота і анорексія через декілька годин при високих рівнях радіації та через 6-12 годин при більш низьких. Ця фаза триває 24-48 годин, після чого настає асимптомний період і пацієнти почувають себе добре. Абсолютна кількість лимфоцитів падає, може зменшуватись кількість лейкоцитів.
• Латентна фаза: триває від декількох днів до 2-3 тижнів при низьких дозах радіації. Для цього періоду є характерактерним безсимптомність, але розгорнутий аналіз крові демонструє зменшення кількості лимфоцитів та поступове зменшення кількості нейтрофілів та тромбоцитів. Фаза пригнічення діяльності кісткового мозку потребує специфічного лікування. При кількості лейкоцитів та тромбоцитів на критичному рівні, можливі інфекційні та геморагічні ускладнення.
• Фаза відновлення: ростки кісткового мозку при дозі 2-10 Gy (200 - 1000 рад) ніколи повністю не пошкоджуються і можуть виробляти достатню кількість елементів крові. Показана підтримуюча терапія.

Шлунково-кишковий синдром (доза більше за 10 Gy (1000 рад))

Цей синдром відрізняється від гемопоетичного швидким і вираженим початком нудоти, блювоти і діареї, які настають після короткого латентного періоду. Шлунково-кишкові симптоми повторюються і призводять до значної дегідратації та судинних ускладнень. Слизова оболонка ШКТ стає все більш атрофічною і це спричиняє значні втрати плазми через кишкову стінку. Масивні відшарування клітин ШКТ можуть супроводжуватись септицемією та дегідратацією.

Серцево-судиний синдром (доза більше за 30 Gy (3000 рад))

Серцево-судиний синдром спостерігають при надзвичайно високих дозах при опроміненні всього тіла. Цей синдром завжди з летальним наслідком і проявляється негайною нудотою, блювотою, анорексією і знесиленням. Швидко розвивається незворотня гіпотензія з нестабільним кров'яним тиском. Через декілька годин після опромінення постраждалий  загальмован, сонливість, можуть бути наявні тремор, судоми і атаксія. Летальний перебіг настає протягом декількох днів.

Лікування при дозах більше 2 Gy

1. Нудота: використовуйте селективні блокатори або антагоністи 5-НТз серотонінових рецеторів.
2. Розпочніть противірусну профілактику.
3. Визначьте групу крові.
4. Проводьте симптоматичну терапію.
5. Швидко проконсультуйтесь з гематологом і фахівцем з радіаційної медицини з питань дозіметрії і прогнозу; використовуйте фактори, які стимулюють гемопоез, переливайте стовбурові клітини, використовуйте інші методи сучасні методи (лікування в спеціалізованому відділенні).
6. Дослідження крові на хромосомий аналіз.

Що робити у випадку раптового виникнення радіаційної небезпеки?

• негайно укрийтеся в будинку;
• не панікуйте, слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій;
• уменшіть проникнення радіації у квартиру чи будинок: щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте;
• проведіть йодну профілактику.
• уточніть час та місце початку евакуації. Попередьте сусідів, допоможіть дітям, інвалідам та людям похилого віку, вони підлягають евакуації в першу чергу;
• завчасно підготуйтеся до можливої евакуації: зберіть у герметичну валізу документи, цінності, ліки, запас консервованих продуктів і питної води на 2-3 доби, найпростіші засоби санітарної обробки та інші необхідні вам речі;
• перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть протигаз, респіратор або ватно-марлеву пов'язку, верхній одяг, гумові чоботи;
• з прибуттям на нове місця перебування, проведіть дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж самостійно:

- зніміть верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрясіть його і повісьте на перекладину, віником або щіткою зметіть з нього радіоактивний пил та вимийте водою; - - обробіть відкриті ділянки шкіри водою або розчином типу ІПП-8, який буде виданий кожному. Для обробки шкіри можна використовувати марлю чи просто рушники;

• дізнайтеся у місцевих органів державної влади адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Важливі поради

• Використовуйте для харчування лише продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях і не зазнали радіоактивного забруднення;
• Не вживайте овочі, які росли на забрудненому ґрунті;
• Не пийте молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовиськах.
• Не пийте воду із відкритих джерел та із мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки, колодязі накрийте.
• Уникайте тривалого перебування на забрудненій території.
• У приміщеннях щодня робіть вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів.
• У разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості, обов'язково використовуйте засоби захисту: для захисту органів дихання – протигаз, респіратор, ватно-марлеву чи протипилову пов'язку, зволожену марлева пов'язку, хустинку; для захисту шкіри – спеціальний захисний одяг типу ОЗК, плащ з капюшоном, накидка, комбінезон, гумове взуття і рукавиці.

Йодна профілактика – ефективний спосіб захисту від радіоактивного опромінення. Вона має на меті запобігання накопиченню радіоактивних ізотопів Йоду в організмі та щитовидній залозі. Профілактика проводиться шляхом прийому внутрішньо стабільних доз йоду у вигляді пігулок йодистого калію, а в разі його відсутності – водно-спиртового розчину йоду.

Добові дози прийому йодистого калію становлять:

- для дорослих і дітей, старших 5 років, по одній пігулці (0,125 г),

- для дітей від 2-х до 5-ти років – по 1/2 дози дорослих;

- для дітей до 2-х років – по 1/4 дози дорослих.

Йодистий калій вживати після їжі разом з молоком, чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб.

Розчин йоду (5% настойка) приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 1-2 краплі 5% настоянки на 100 мл молока (консервованого) або годувальної суміші; дітям від двох років та дорослим – по 3-5 крапель на склянку молока або води. Наносити на поверхню кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб; Найбільший ефект йодна профілактика дає, якщо її проведення починається до початку радіоактивного забруднення.

Після того, як почалося випадіння радіоактивних опадів, проводиться постійне уточнення оцінки фактичного (такого, що реально формується) радіаційного стану, який може змінюватися зі зміною напрямку вітру, і відповідно уточнюються зони проведення тих чи інших заходів захисту.

Евакуація населення проводиться з тих районів, де його перебування може призвести до опромінення, вищого за допустимі межі. Населення оповіщають про час та порядок евакуації. В умовах радіоактивного забруднення місцевості евакуаційні пункти не призначаються, транспорт подається безпосередньо до входів у захисні споруди і будинки, де переховуються люди, а посадка людей відбувається у найкоротший термін. Під час руху проводиться дозиметричний контроль.

Евакуація із забрудненої зони відбувається у два етапи.

На першому етапі населення транспортом зони доставляється до межі зони забруднення.

На другому (після спецобробки) – пересідає на незабруднений радіоактивними речовинами транспорт і доставляється до місця розміщення. Транспорт зони продовжує перевезення в межах зони до того часу, поки щільність його радіоактивного забруднення не перевищить допустимих рівнів, після чого автомашини відправляють на майданчик збору забрудненої техніки ("могильник").

На кордоні зони радіоактивного забруднення організується проміжний пункт евакуації, на якому провадиться реєстрація, дозиметричний контроль та санітарна обробка людей, яких евакуюють. Одяг та взуття дезактивуються. Після санітарної обробки і дезактивації речей проводиться повторний дозиметричний контроль і евакуйовані відправляються до районів призначення на "чистому" транспорті. За наявності початкової події аварії може проводитися загальна випереджаюча евакуація.

При укритті населення в захисних спорудах враховується велика проникаюча здатність радіоактивних газів і аерозолів радіоактивної хмари, що зменшує ефективність роботи фільтрів споруд. Тому на момент наближення радіоактивної хмари сховища переводяться на режим повної ізоляції, а протирадіаційні укриття (ПРУ) герметизуються, для чого закриваються заслінки приточних і витяжних коробів. Крім того, у ПРУ та герметизованих житлових і виробничих приміщеннях люди, які в них укриваються, одягають засоби захисту органів дихання. Такий режим продовжується до завершення осідання радіоактивного пилу та аерозолів (при одиночному викиді – 2...3 години). У разі продовження викидів, режим зберігається до зміни метеорологічного стану. Вентиляція захисних споруд може проводитися шляхом короткочасного відкриття заслінок вентиляційних коробів у ПРУ. На час вентиляції всі, хто знаходиться в захисних спорудах, одягають засоби захисту органів дихання, а в ПРУ – ще й засоби захисту від радіоактивного пилу

Інформація базується на методичних рекомендаціях Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика (за редакцією професора Рощіна Г.Г.)

«МЕДИКО – САНІТАРНІ ЗАХОДИ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИ ХІМІЧНОМУ та РАДІАЦІЙНОМУ ЗАБРУДНЕННІ»

« повернутися