ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ОЗИМИМИ КУЛЬТУРАМИ У ВЕСНЯНИЙ ПЕРІОД 2026 РОКУ (науково-практичні рекомендації)
Ґрунтово-кліматичні умови області, особливо лісостепової зони, сприятливі для вирощування більшості зернових,технічних і кормових культур, картоплі та овочів.
Головним резервом підвищення показників продуктив-ності та стабільності зернового господарства в області є раціональне використання потенціалу землі та потенційних можливостей сучасних сортів і гібридів зернових та зернобобових, кормових культур, картоплі, овочів.
Впровадження в умовах регіону сучасних технологій, що передбачають систему науково-обґрунтованих агротехнічних прийомів та концентраціїенергетичних, матеріальних, фінансових вкладень, впровадження новітніх досягнень науки і техніки, дозволяють одержувати високі урожаї сільськогосподарських культур і виробляти конкурентоспроможну продукцію.
Щодо продуктивності та стабільностізернового госпо-дарства, то дані питанняу значній мірі залежать від кваліфіко-ваного використання біоенергетичного потенціалу землі та потенційних можливостей сучасних сортів і гібридів зернових культур. Наприклад, потенціал сучасних сортів пшениці озимої перевищує 10,0-12,0 т/га,а фактичні врожаї коливаються лише в межах 25-50% їх можливого рівня. Аналогічна ситуація відносно жита, тритикале, ячменю.
Умови перезимівлі озимих культур впливають на майбутню «долю» посівів: як рослини розвиватимуться надалі у весняний період та зрештою на величину і якість врожаю. Тому дуже важливо впродовж зими слідкувати за станом посівів і заздалегідь підготуватися до заходів, які необхідно буде проводити навесні.
Кліматичні умови минулого року для посіву і сходів озимих культур в області склалися неоднозначні. Так, в серпні-жовтні випало 13,9; 100,7 та 60,8 мм опадів при середньобагаторічній нормі 74; 57 та 48 мм опадів, що складає 18,8; 176,7 та 126,7%.
У листопаді та грудні випало 32,7 та 17,2 мм опадів, що складає 85,3 та 52,1% до середньобагаторічної норми.
У січні та першій декаді лютого кількість опадів склала 51,2 і 132,1% до середньобагаторічної норми.
Температура повітря з серпня по грудень була вищою на 2,1; 2,9; 0,3; 3 та 2,5 ºС від середньобагаторічної норми. Лише в січні та першій декаді лютого вона була склала -6,2 та -5,9 ºС при середньобагаторічній нормі -4,8 та -3,4 ºС.
Практично щорічно погодні умови вносять свої корективи відносно сівби озимих культур в межах оптимальних для регіону строків.
Тому, в цьому році, важливе значення для одержання високих урожаїв буде матисвоєчасне та якісне проведення комплексу заходів по догляду за посівами озимих. Спеціалісти, виходячи з рівня агрофону на кожному полі, запасів вологи в ґрунті, ступеню розвитку рослин та погодних особливостей весни, повинні розробити і творчо застосувати організаційні та технологічні заходи, щодо створення оптимальних умов під час відновлення вегетації з метою формування високої продуктивності озимих культур.
У рекомендованих агровиробникамнауково-практичних рекомендаціяхописано особливості проведення агротехнічних заходів у весняний період на полях з посівами озимих культур, про ефективне використання природного потенціалу ґрунтів, наявних сортів та гібридів різних видів сільськогосподарських культур, добрив.
Догляд за посівами озимих культур
За даними Управління агропромислового розвитку Чернівецької обласної військової адміністрації під урожай 2026 року в області посіяно озимих культур на зерно на площі 35,2 тис. га, в тому числі пшениці та тритикале – 26,5 тис. га, ячменю – 8,5 тис. га, жита – 0,2 тис. га.
Основні ресурси продовольчого зерна в області формуються за рахунок пшениці озимої. В нинішньому році посівна площа пшениці озимої та тритикале озимого становить 26,5 тис. га або 75,3% від загальної кількості посіву озимих зернових, на які слід звернути особливу увагу.
На час припинення вегетації посіви озимих зернових знаходились у доброму і задовільному станах.
Стан посівів. Визначаючи життєдіяльність рослин в зимовий час, посіви зазвичай оцінюють за трьома категоріями станів: добрий, задовільний і незадовільний.
Вважати, що посіви перебувають в доброму стані за наявності життєздатних рослин не менше 90%. Ймовірність виживання на таких посівах у період після відновлення весняної вегетації і до дозрівання може перевищувати 70-75%, що повинно сприяти формуванню високопродуктивного стеблестою і отримання високого урожаю.
Стан посівів вважають задовільним за наявності у середньому 70-80% життєздатних рослин. Прогнозування ймовірності виживання рослин може наближатися чи дещо перевищувати 60%. Фактична збереженість рослин і формування продуктивного стеблестоюможе суттєво змінюватися в ту чи іншу сторону в залежності від зовнішніх факторів і технологічних заходів у період догляду за посівами.
Якщо на посівах питома вага життєздатних рослин значно нижча 50%,то такий посів вважають незадовільним.
Ремонт посівів. До визначення площ, що підлягають підсіву чи пересіву, треба підходити з особливою відповідальністю, враховуючи не лише стан посівів, а й біологічні властивості того чи іншого сорту (здатність до кущення, формування ваговитого колоса) та конкретну агрометеорологічну ситуацію.
Як свідчить багаторічний досвід, в умовах області пересів, тобто посів іншої культури з попереднім проведенням культивації площ зріджених озимих, є ефективним лише за умови висіву насіння на належну глибину.
В роки з пізніми веснами та інтенсивним наростанням плюсових температур, озимі культури, як правило, менше кущяться, а тому підсівати потрібно площі з дещо більшою густотою, ніж в ранні весни: посіви озимої пшениці у фазі сходів і 1-3 листочків – при густоті меншій 300 рослин на квадратному метрі, а озимого ячменю – 250 рослин/м2.
За результати досліджень, проведенихнауковцями дослідної станції, підсів ярим ячменем в ранні прохолодні весни підвищив урожайність на 11,5 ц/га. Слід зазначити, що цей агротехнічний захід необхідно проводити при першій можливості виходу в поле, швидко таякісно. Запізнення з підсівом лише на 5-7 днів призводить до зниження врожайності на 3-5 ц/га.
Насіннєві посіви високих репродукцій при зазначеній густоті не підсівають. Недоцільно підсівати також розкущені (2-3 пагони) посіви пшениці озимої з густотою 250-220 рослин/м2 та при рівномірному їх зрідженні, оскільки при належному догляді недостатня густота компенсується розвитком більшої кількості продуктивних стебел і озерненістю колоса.
Посіви сортів зернових культур, що добре кущяться і мають високупродуктивність при згаданій густоті, за інтенсивної технології вирощування, на дослідних ділянках забезпечували врожайність 4,5-5,0 т/га.
Норму висіву ячменю ярого при підсіві повинна забезпечити густотупосіву на час збирання 500-600 продуктивних колосків на м2. Сорти пшениці озимої середньо- та пізньої груп стиглості рекомендовано підсівати ранньостиглими сортами пшениці ярої при першій можливості виходу в поле.
Удобрення. За результатами наукових досліджень частка добрив у формуванні врожаю становить 30-40%, що значно вище ніж частка насіння, засобів захисту чи обробка грунту. Добрива внесені до або одночасно з сівбою навіть у невеликих дозах забезпечують активний стартовий ріст і розвиток рослин, який в послідуючому визначає стан посівів на час припинення вегетації, рівень їх морозо- і зимостійкості та досягнення потенціалу продуктивності.
Важливе значення для формування високих врожаїв доброякісного зернаозимих мають строки внесення фосфорних і калійних добрив, які повною нормою потрібно вносити до сівби під основний чи передпосівний обробіток грунту.
Восени до сівби озимих доцільно вносити 25-30% азотних добрив від їх сумарної норми. Решту їх з найбільшим ефектом раціонально використати для підживлення озимих у весняно-літній період, щоб оптимально забезпечити рослини азотом в фази максимальної для них потреби (фази весняного кущіння, вихід в трубку, колосіння і формування зернівок).
Слід пам’ятати, що ретельне весняне обстеження посівів озимих зернових має бути першим кроком весняно-польових робіт і поряд з цим найголовніший агрозахід їх підживлення.
Нормально розвинуті посіви краще підживити прикореневим способом в кінці кущення, що зменшує можливість вилягання посівів, ураження їх хворобами і позитивно впливає на формування високої продуктивності рослин.
Весняне підживлення озимої пшениці має бути диференційоване в залежності від типу ґрунту (тобто його природної родючості), попередників і внесених під них добрив, від стану посіву при виході із зими (розкущеність, густота рослин, розвиток надземної маси). Для активізації ростових процесів озимих зернових після зимового спокою рослин, який проходив у достатньо складних погодних умовах, є проведення першого підживлення ‒ регенераційного.
Розпочинати підживлення слід із слабше розвинутих посівів (2-4 листки, початок кущіння) та густотою рослин 350-400 шт./м2 орієнтовно N45-60; завершувати ‒ на площах з кращим розвитком рослин (3-5 і більше пагонів) і густотою 450- 500 шт./м2, орієнтовна доза добрив N30-45. Доза азоту в першомупідживленні становить 25-30 % повної дози внесення елемента. Важливо при першому підживленні врахувати час відновлення весняної вегетації рослин, бо залежно від цього вони по-різному розвиваються: за раннього відновлення норму азотних добрив слід зменшити на 20-25 % від розрахункової норми, оптимального ‒ залишити на її рівні,
пізнього ‒ збільшити.
Критичним періодом для озимих зернових по забезпеченню азотом є IV − початок V етапу органогенезу (перехід від кущіння до виходу рослин у трубку-поява І-го надземного вузла), в цей період припиняється утворення пагонів, відбувається диференціа-ція основи колоса, азот сприяє виживанню колосових стебел і рослини його використовують у цій фазі найінтенсивніше (40-50 % від розрахункової норми). Друге підживлення (продуктивне) найбільше впливає на врожай зерна. У другому підживленні доза під інтенсивні сорти пшениці озимої і тритикале може складати N60-80, напівінтенсивні − N30-45. Але норму для цих підживлень слід уточнювати за даними тканинної діагностики, бо це дозволить економніше використати мінеральні добрива, тобто згідно потреб рослин.
Залежно від рівня технології проводять наступні піджив-лення з врахуванням використання продукції на конкретні цілі, зокрема продовольчі, хлібопекарські, тобто покращення якості зерна.
Третє (якісне) підживлення впливає на тривалість активної діяльності прапорцевого листка, підвищує інтенсивність фотосинтезу, якість зерна.
Багаторічні трави
Найкращим джерелом повноцінних і водночас найдешев-ших кормів для тваринництва є багаторічні трави. З метою забезпечення збалансованої годівлі великої рогатої худоби, овець та іншого поголів’я їх площі в області слід збільшувати.
Розширення їх посівів обумовлюється також і необхідністю залуження частини ріллі на схилових землях, в першу чергу площ, які в останні роки перетворились в перелоги. Створення на таких землях бобово-злакових травостоїв сінокісно-пасовищного призначення буде найефективнішим способом їх господарського використання.
Доцільно також створювати прифермські випаси з бобово-
злакових травосумішей коротко- (2-3 роки) і середньо-тривалого (4-5 років) термінів використання як найбільш раціонального і дешевого методу годівлі сільськогосподарсь-ких тварин зеленою масою влітку.
Для розв’язання зазначених проблем з травосіяння необхідно першочерговоналагоджувати насінництво всіх вирощуваних в області бобових і злакових трав. Доцільно всі наявні запаси та придбане за межами області сортове насіння бобових і злакових трав в першу чергу використати для насінницьких посівів. На наявних кормових посівах багаторічних трав виділити кращі ділянки для виробництва насіння в поточному році.
Всі зріджені ділянки багаторічних трав замість переорювання доцільно рано навесні відремонтувати сумішшю вівса з райграсом багатоукісним або однорічним з нормою висіву відповідно 80-120 і 8-14 кг/га залежно від ступеня зрідженості трав. До цієї сумішки можна додати 8-12 кг насіння гірчиці білої або редьки олійної, чи ріпаку ярого. Ці швидкоростучі культури підвищують урожайність відремонтованих площ в першому укосі.
Посіви багаторічних трав кормового призначення, в тому числі з однорічним терміном використання, доцільно формувати як травосуміші. Це сприяє їх вищій продуктивності, здешевленню корму за рахунок зменшення норми висіву бобових компонентів, кращій збалансованості корму за поживними речовинами, збільшує продуктивне довголіття та стійкість до негативного впливу ходових частин збиральних агрегатів та випасання худобою, зменшує забур’яненість.
Кращою покривною культурою під посів багаторічних трав, зокрема люцерни, є овес на зелений корм (сінаж) з нормою висіву 2-2,2 млн./га (90-100 кг/га), який збирається в першій половині червня. За такої норми висіву його можна збирати також у фазі молочно-воскової стиглості на зерносінаж без помітної шкоди для підсіяних трав.
Конюшино-злакові суміші формують достатньої густоти і
продуктивності травостій під покривом ярого ячменю або пшениці на зерно, але норму висіву зернових культур потрібно зменшувати на 20-25%. Ефективним і недорогим способом підвищення урожайності старосіяних травостоїв та природних угідь і покращення якості корму є всівання багаторічних бобових трав у дернину існуючого травостою.
Для підсіву придатними є тільки ті види багаторічних трав, які швидко проростають та мають високу конкурентну здатність. Високу ефективність всівання у зріджені травостої в умовах Буковини виявив лядвенець рогатий. Так, його всівання в травосумішку третього року використання стоколосу безостого з люцерною, з якої бобовий компонент випав, забезпечило зростання урожаю зеленої маси в третьому і четвертому роках після всівання відповідно до 226 і 390 ц/га, що на 88 і 223 ц/га більше,порівняно з ділянками без всівання. На четвертому році після всівання лядвенець рогатий став домінуючим компонентом травостою.
В екстремально-посушливих умовах лядвенець рогатий має здатність повністю відновлювати продуктивність після депресивного періоду, викликаного посухою. Так, за посушливих умов під час формування урожаю першого і другого укосів продуктивність травосумішок люцерни з тимофіївкою та лядвенцю рогатого з тимофіївкою становила відповідно 80 і 23 та 130 і 38 ц/га зеленої маси. В третьому укосі за умов достатньої кількості опадів урожайність люцерно-злакової травосумішки досягла тільки 61 ц/га зеленої маси, тобто була нижче рівня першого укосу; лядвенцево-злакової – 163 ц/га, тобто була помітно вище рівня першого укосу. Зауважимо: люцерна посівна вважається найбільш посухостійкою серед багаторічних бобових трав, що вирощуються на Буковині.
Озимий ріпак
Під урожай нинішнього року в області посіяно 10,7 тис. га ріпакуозимого. На час припинення вегетації посіви знаходились в доброму тазадовільному станах.
Урожайність ріпаку в значній мірі залежить від своєчасності застосування агроприйомів: підживлення мінеральними добривами та захисту від шкідників і хвороб.
Слід пам’ятати, що ріпак озимий при формуванні врожаю виносить з ґрунту в два рази більше азоту, фосфору, калію і сірки, і в п’ять разів більше кальцію ніж озимі зернові культури.
Для забезпечення врожайності ріпаку в межах 25- 30 ц/га потрібно вносити залежно від родючості ґрунту по100-120 кг д. р. азоту та по 60 кг д. р. /га фосфору і калію. Внесення оптимальних норм добрив забезпечує не тільки одержання високого врожаю, а йпідвищує стійкість і витривалість рослин проти хвороб і шкідників. Фосфорно-калійні добрива, як правило, вносять восени. Азотні рекомендується вносити весною двічі-тричі.
Перше підживлення ріпаку проводять на початку відновлення вегетації по 60-100 кг д.р./га азоту. Якщо загальна норма азоту більша 120 кг д. р., рекомендується друге підживлення через 14-20 днів (N40-80), а третє (N30-40) – в другій половині квітня, що сприятиме росту стручків і маси насіння.
Догляд за посівами ріпаку полягає в обмежені до економічно невідчутного рівня шкідників, хвороб, бур’янів і поліпшенні аерацій ґрунту завдяки агротехнічним, хімічним та біологічним методам захисту. Усі роботи слід виконувати комплексно і в повному обсязі. Нехтування однією з обробок, зокрема пестицидами, призводить до різкого зменшення врожайності. Для одержання високих врожаїв ріпаку слід застосовувати обробку посівів стимуляторами росту, мікроелементами, що набувають широкого поширення у виробництві.
За консультаціями і порадами просимо звертатися у Буковинську державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН за адресою: 58025 м. Чернівці вул. Крижанівського Богдана, 21-А е-mail: buksaes@meta.ua, тел. (0372) 56-33-88.
