Ми чекаємо Вас!
МИ ЧЕКАЄМО ВАС…
24 лютого…
День, який розділив наше життя на «до» і «після».
День, коли тисячі українських родин попрощалися зі своїми найдорожчими.
Вони сказали:
«Я скоро повернуся».
І пішли захищати Україну.
Сьогодні ми називаємо їх — зниклі безвісти.
Але для нас вони — живі.
Живі в нашій пам’яті.
Живі в наших серцях.
Живі в нашій вірі.
Це — наші сини.
Наші чоловіки.
Наші брати.
Кожен із них мав мрію.
Кожен мав родину.
Кожен мав дім, куди обіцяв повернутися.
За кожною світлиною — мати, яка не спить ночами.
Дружина, яка щодня чекає дзвінка.
Дитина, яка вірить, що тато повернеться.
Безвість зниклий — це не крапка.
Це — чекання.
Це телефон, який завжди поруч.
Це серце, що стискається від кожного повідомлення.
Це молитва, яка не припиняється ні на день.
Мамаївська громада пам’ятає кожного з вас.
Кожне ім’я — це життя.
Це любов.
Це частина нашої громади.
Ми дивимося на ці обличчя і бачимо силу.
Відвагу.
Гідність.
Ми не припиняємо шукати.
Ми не припиняємо говорити про вас.
Ми не припиняємо вірити.
Бо поки немає останньої звістки — є надія.
Тиха.
Але незламна.
Ми чекаємо вас…
Живими — щоб обійняти.
А якщо доля розпорядилася інакше — ми зробимо все, щоб повернути вас додому з честю, на рідну землю, яку ви захищали.
Ви не самі.
Ваші родини — не самі.
Мамаївська громада чекає.
Україна чекає.
І поки б’ється наше серце — ми будемо чекати.
